Побачити

Малатья лежить у західній частині східного регіону Анатолії, на перетині доріг, що тягнуться в напрямку схід-захід і північ-південь. Згідно зі знахідками в Джафер Хьоюк, що знаходиться нижче за греблю Каракая, історія Малатьї почалася дев'ять тисяч років тому. Малатья була важливим центром поселення в кожний період історії завдяки перетину торгівельних шляхів з Центральної Азії, Близького Сходу й Месопотамії, а її розташування відкривало доступ до західного світу. Малатья — дуже цікаве місце відвідування з її культурними, історичними й природними скарбами.

Музей просто неба в Арслантепе

Місто Арслантепе, яке додали до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО 2021 року, лежить за шість кілометрів від центру Малатьї. Розкопки тривали з 1932 року, Арслантепе було перетворено на музей просто неба й відкрито для відвідувачів 2011 року. Копії скульптур двох левів і настінні рельєфи, виготовлені з того самого матеріалу, розмістили на вході до музею разом з Королем Малатьї Тахрунза, якого було знайдено в 1900–1932 роках та доставлено в Анкару. У районі розкопок відвідувачі можуть побачити палац з глинобитної цегли, облицювання стін та інші збережені фрагменти. Знахідки, які не зберігають і не виставляють в Арслантепе, виставляють у Музеї Малатьї.

 Стара Малатья (Батталгазі) і Мечеть Улу

Цю мечеть, розташовану в районі Батталгазі (Стара Малатья), спорудили 1224 року за часів правителя Сельджуків Аладдіна Кейкубата. Цегляні деталі передають первісну форму мечеті, тоді як кам'яні відбивають пізніші доповнення. Це перший і єдиний приклад в Анатолії великих мечетей Сельджуків в Ірані з планом з чотирьох терас. Геометричні зірки й хрести з бірюзової та темно-лілової мозаїчної плитки, напис, що залишився на арці, і колони, покриті керамічною мозаїкою в зиґзаґоподібній формі — дивовижні прикраси мечеті. Внутрішню поверхню купола прикрашено фантастичною плитковою декорацією з цегляним покриттям.

Караван-сарай Сілахтара Мустафи-паші

Знаходиться він у районі Батталгазі й був збудований 1637 року. Караван-сарай, розташований на дорогах, що ведуть на схід, важливий з погляду передання комерційної насиченості міста. Корчма, яка виконує як військову, так і комерційну функцію, має дуже міцний фундамент.

Мечеть і Мавзолей Сомунджу Баби

Мавзолей Сомунджу Баби в районі Завіє знаходиться поруч з Мечеттю Сомунджу Баби й озером Баликли. Мінарет мечеті датовано 1686 роком. У центрі мечеті знаходиться могила, усередині якої поміщено саркофаг дерев'яної конструкції епохи Республіки. На південь від мечеті знаходиться прямокутна кімната, яку сьогодні використовують як бібліотеку. Усередині мавзолею знаходиться кам'яна могила.

Долина Левент

Це диво природи, віком десь 65 мільйонів років і завдовжки 28 кілометрів, — продукт геологічних деформацій. Долина містить надзвичайно цікаві геологічні утворення, круті обриви й сотні печер з кам'яними рельєфами на стінах. Оглядова тераса, геологічні й культурні цінності відіграли важливу роль у залученні інтересу до долини Левент, яка є одним з найважливіших геоархеологічних центрів Анатолії.

Римські міські стіни

Будівництво перших стін почалося за часів правління Тита. Констанс І (363 р.) продовжив будівництво, а Юстиніан (532 р.) завершив. Стіни, що колись захищали місто Малатья від зовнішніх чинників, нині зруйновано.  Згідно з записами, стіна має 95 веж та 11 воріт. Фортифікаційний рів фортеці розширили 1060 року, а стіни відремонтували 18 вересня 1102 року. Евлія Челебі згадує про Фортецю у своїх Сейяхатнаме.

Долина Гірмана

Розташована вона в районі Хекімхан, що за 60 км від центру Малатьї. У долині, яка привертає увагу своїми крутими скелями, терасами й природною красою, знаходиться зона відпочинку та 4-кілометрова прогулянкова тропа.

Мавзолей Зейнел Абідіна

Вважається, що мавзолей належить імаму Зейнел Абідіну, сину пророка Хусейна. Подейкують, що імам Зейнел Абідін отримав свої священні реліквії від свого батька, імама Хусейна в Карбалі. На могилі відсутні будь-які написи.

Мавзолей Зейнел Абідіна зазнав перебудови, його перемістили ближче до пристані Атабей у районі Батталгазі, де він зараз і знаходиться.

Стайні Султансую

Стайні Султансую знаходяться в межах району Акчадаг у долині Султансую по автомагістралі Малатья — Кайсері. Вони стоять за 27 кілометрів від Малатьї між аеропортом «Малатья Ерхач» і долиною Тхома.

Їх спорудили 1865 року для задоволення потреб армії в тваринах і матеріалах, як-от коні, повсть та овеча вовна. Після проголошення Конституційної Монархії (1908 р.) заклад було ліквідовано й передано казначейству; до 1915 року воно здавало його в оренду населенню. 1915 року в Казармах Азізіє було створено кінне депо, яке працює й донині; його прилеглі території площею 500 соток віднесли до стаєнь.

Організацію розпустили 1924 року, і на її місці створили артилерійський полк. Після усунення артилерійського полку, що знаходився на озброєнні до 1928 року, з огляду на те, що Східна й Центральна провінції Анатолії займалися розведенням коней, зокрема чистокровних арабських коней з пустельним характером, що забезпечувало зміну крові вітчизняних коней і дозволяло розводити легких кавалерійських коней для потреб армії, тут було утворено конезавод «Султансую». Конезавод і досі працює та славиться своїми чистокровними арабськими кіньми.

Кам'яний міст

Він знаходиться приблизно за 150 км від центру Малатьї та 30 км від району Арапгір. Міст побудовано в архітектурному стилі з високими арками, що виготовлені з тесаного каменю, і розташований він на основних скелях глибокого каньйону, західна частина якого є крутою скелею. Міст відрізняється від інших мостів Османського періоду своїм архітектурним стилем. Вважають, що його збудували в пізньоримський час (3–4 століття до н. е.)

 

Ташан (Taşhan)

Ташан знаходиться в районі Хекімхан. Збудовано його двома секціями. У першій секції є напис, нанесений на лівому боці вхідних дверей будівлі вірменською мовою, усередині його зроблено сельджуцькою, а праворуч — сирійською. Арабською мовою зазначено дату 1218 н. е.

Музей археології в Малатьї

Музей археології, у якому представлено експонати періодів неоліту, енеоліту, бронзової доби, хетського періоду, ассирійського, урартського, римського, візантійського, сельджуцького й османського періодів, розташований у районі Кернек. Артефакти, виявлені під час розкопок в Арслантепе Хьоюк, Джафер Хьоюк, Імамоглу Хьоюк, Пірат Хьоюк, Кьошкербаба Хьоюк, та артефакти, виявлені під час рятувальних розкопок, здійснених керівництвом музею, представлені хронологічно й тематично в 32 тематичних стендах трьох виставкових залів. Більшість робіт, що виставлено в музеї, знайшли в Арслантепе.

Для відвідувачів також відкрито експонати Мозаїчної підлоги пасовища Караджа, яку було вилучено й доставлено до музею села Гюнедогру, що знаходиться в провінції Доганшехір, а також могильні пам'ятники різних періодів.

Будинок-музей Ататюрка

Будинок-музей Ататюрка — це османська споруда XIX століття з тесаного каменю. Ататюрк користувався будівлею під час свого перебування в Малатьї в 1931 й 1937 роках. Будівля, яку раніше використовували як громадський та освітній центр, перетворили на музей. Музей організовано як зал і шість окремих кімнат, включно з кімнатою, у якій виставлено предмети, якими користувався Ататюрк під час візитів до Малатьї.

Музей етнографії на вулиці Бешконаклар і Традиційний будинок Малатьї.

Особняки на вулиці Сінема району Сарай мають характерні риси традиційних особняків Малатьї. Ці будівлі складаються з п'яти будинків, що стоять поряд один з одним, і є двоповерховими будинками, що виходять на вулицю. Чотири кімнати в першому триповерховому особняку Малатьї та шість кімнат у другому триповерховому особняку відкрито для огляду як етнографічні зразки. Особняки спорудили на початку 1900-х років, і вони є прекрасними зразками цивільної архітектури. У спальних кімнатах на верхніх поверхах ви побачите шафу з двостулковими дерев'яними дверима. Тут є вітальня, яку називають зимовий дах і зазвичай використовують узимку.  Ця секція є вищою за рівень кімнати, а лавку тут вкрито килимами й подушками.

Пам’ятник в Озані

Мавзолей, що розташований у селищі Озан району Даренде і який місцеві жителі називають Месджіт, належить до Римського періоду й стоїть приблизно за 500 м на північ від селища між абрикосовими садами. Протока Тохма тече за 100 м на захід від пам'ятника.

Кривавий купол

Він знаходиться в районі Батталгазі на старому кладовищі. Ця будівля, помилково відома як масжид (молитовна споруда), насправді є мавзолеєм зі склепом. Споруду звели на квадратній ділянці й розділили на дві частини. У першій частині можна побачити місце в склепі, де поховано тіло. Друга частина, яка зветься гробницею, є верхньою частиною, яку колись відвідували люди.

Статуя Іньоню

Будівництво статуї на площі перед губернським особняком було розпочато 1946 року й завершено 1947 року. Її скульпторами є Нежат Сірел і Хакки Атамулу. Для її основи використали античний білий камінь. Статуя зображує повністю екіпірованого Мехметчіка, юного атлета, що тримає диск у правій руці й книгу в лівій, студента з ліхтарем у правій руці, чоловіка та жінку на пшеничному полі та молоток і ковадло з чотирьох боків монумента.

Музей Іньоню

Музей, спроєктований на честь Ісмета Іньоню — державного діяча, солдата, другого президента й колишнього прем'єр-міністра з Малатьї — знаходиться на першому поверсі будівлі Ректорату Університету Іньоню. У музеї представлено колекцію особистих речей, фотографій і документів, що належать Іньоню.

Монастир Венк / Каплиця

Його розташовано в межах селища Чамурлу в центральному районі Малатьї. Напис на вхідних дверях містить таке речення: «Двері Святого Кіркора було зроблено 18 березня 1670 року рукою Сімона Габіскоса». Головна споруда для богослужінь збереглася. Праворуч і ліворуч від апсиди знаходиться місце святих. Беручи до уваги напис на дверях, стає зрозуміло, що будівництво каплички було пов'язане з Кіркором Просвітником.

Міллет Хан (корчма Міллет)

Дані про дату будівництва корчми Міллет у районі Арапгір відсутні. Стверджується, що її спорудили жителі району в 1850-х роках. Багато років її використовували як торговельний центр. Будівля є прикладом трапецієподібного планування. Двоповерхова корчма складається з квадратного внутрішнього дворика з відкритим басейном посередині й магазинів, розташованих навколо цього подвір'я.

Замок Зенгібар

Замок розташований на захід від протоки Тохма в районі Даренде, на території між гробницею Сомунджу Баби й Османським кладовищем. Він має османську структуру. Від замку до Османського Кладовища веде крутий схил у західному напрямку. В'їзд у браму замку спорудили на крутому схилі, через який проходять круті скелі. Двері мають один вхід, і їх зроблено з тесаного каменю. Через прямовисність скель вхід був можливий лише з цієї частини. На пагорбі й неподалік протоки Тохма частково збереглися залишки міських стін.

Платан Ордузу

Платан, відомий як Батталгазький платан, росте в місті Ордузу за сім кілометрів від Малатьї. Окружність стовбура складає 7,20 метра. Дерево заввишки десь 15 м має гілки завдовжки 8–10 метрів. Дерево згнило зсередини, і в ньому утворилися великі порожнини. За легендою, Батталгазі, який, як вважають, жив у VIII столітті, привів сюди своїх тварин до водопою. Напоївши їх, він посадив палицю з платану біля краю води, і з цієї палиці виріс цей платан.

Мечеть Улу в Арапгірі

Мечеть Улу в Арапгірі звели на скелястому схилі, що простягається на північ від старої Мечеті Османа-паші в Арапгірі. Хоча місцеві жителі й називають цю будівлю Мечеттю Улу, насправді це не мечеть, а комплекс дервішів (шкіл), побудований разом з Ханканом, з яким його й з'єднано.

Статуя Ататюрка

Вона знаходиться на перетині чотирьох доріг перехрестя проспекту Кишла й проспекту Тандоган. Будівництво було розпочато 1945 року, монумент завершили й відкрили 1947 року. Він складається з поєднання кам'яних постаментів і бронзових скульптур. Монумент містить статуї Ататюрка й молодого атлета. Ататюрк вищий за юнака, без капелюха, одягнений у військовий костюм, з плащем за спиною; він робить крок лівою ногою, а вказівним пальцем правої руки показує на юнака, що тримає турецький прапор.

Етнографічний музей

Один з П'яти особняків на вулиці Сінема слугує Музеєм етнографії. Садовий будинок, датований 1935–1940 роками, має два поверхи й збудований з глинобитної цегли.  У ньому є три кімнати, плита й кухня ліворуч і праворуч від загального приміщення. На верхньому поверсі розміщено шість кімнат, де виставлено етнографічні роботи Малатьї і її регіонів.

Особняк Абдулли Аги

Особняк, який знаходиться в районі Єшилюрт, регіону Моллакасим, навпроти Будівлі районної влади, звели на початку 1900-х років. Традиційні будинки Єшилюрта є найкращими зразками архітектури. Приміщення різноманітних типів створили з використанням предметів інтер'єру з дерев'яною обробкою.

Мечеть Юсуф Зія-паші

Мечеть знаходиться в районі Іззетіє. На вхідних дверях можна побачити напис. Напис шестикуплетного вірша на вхідних дверях датовано 1792-м роком.

Мавзолей Хасана Басрі

Мавзолей знаходиться в районі Батталгазі. Оскільки гробницю було перенесено з селища Коруджук, що знаходиться нижче за озеро греблі Каракая, її іноді називають Коруджуцькою гробницею.

Особняки Малатьї

Традиційні особняки Малатьї мають два поверхи й унікальний стиль будівництва. Через клімат регіону будинки є окремими будівлями з товстими стінами й маленькими вікнами, поєднаними між собою. Також подекуди зустрічаються триповерхові будинки. У цих будівлях перші поверхи складаються з різних секцій відповідно до цілей, з якими їх будували. Камінь, саман і дерево — загальні архітектурні елементи будівель. Фундаменти з тесаного каменю викладено на один метр над землею. Дерево використовують у виготовленні дверей, вікон, підлоги й стелі кімнати, стінового бруса, зовнішніх профільних конструкцій, сходів, вбудованих меблів, шаф і вішалок. Залізо використовують переважно у вентиляційних та освітлювальних деталях над вікнами й дверима, які ретельно обробляють.

Мечеть Кьопрюлю Мехмеда-паші

Це єдина мечеть з мінаретом, яку спорудили 1661 року в районі Хекімхан і за 50 метрів на південний схід від Ташана. На вхідних дверях до головного місця каліграфією зроблено напис. На відновленому написі мечеті зазначено дату 1815.